За традиційним визначенням, бути лідером - це "робити правильні речі", в той час як характерною ознакою менеджменту завжди вважалося вміння "робити щось правильно". В наш час поняття лідерства об'єднало в собі ці два визначення і формулюється так: "робити правильні речі... правильним чином". Як відзначають Джим Коллінз і Джеррі Поррас у своїй фундаментальній праці "Побудовані навічно", ефективні лідери більше не можуть робити вибір у дуалістичній площині "або - або"; натомість їм доводиться вчитися охоплювати і те, що саме треба робити, і найкращий шлях для реалізації зробленого вибору. Та одна особа, якою б талановитою чи компетентною вона б не була, нездатна привести організацію до успіху самотужки. Для покращення роботи організації лідеру просто необхідно активно залучати інших, максимально використовуючи сильні сторони та внесок кожного.
Як це можна зробити? За допомогою фасилітаційних навичок. Ефективна фасилітація - це, в тому числі, застосування процесів та інструментів, які дозволяють максимально ефективно використати колективний інтелект групи, щоб визначити найкращий напрямок руху і розробити порядок дій відповідно до прийнятих рішень. Фасилітація здавна асоціюється зі спеціалістами, які проводять семінари, організують наради та інші групові процеси, але насправді вона включає в себе набагато більше. Це ціла низка консультативних і коучингових навичок, надто важливих, щоб стати прерогативою небагатьох обраних.
У сьогоднішніх організаціях фасилітаційні навички необхідні співробітникам на будь-якому рівні. В силу необхідності рішення приймаються спільно, після консультацій і нарад. Все більше роботи виконують міжфункціональні команди, все частіше має місце внутрішнє та зовнішнє партнерство. Та потреба в посиленні співробітництва існує паралельно зі збільшенням різноманітності перспектив, талантів і культур на робочому місці. Досягнення кращих результатів завдяки максимально ефективному використанню цього розмаїття - ось мета, якої можна досягти ефективним застосуванням основ фасилітативного лідерства.
Є добра новина! Майже будь-хто здатен опанувати інструменти фасилітації. Це вміння стане цінним доповненням до вашого портфоліо лідерських якостей.
ОСНОВИ ФАСИЛІТАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА. Фасилітативний лідер:
♦ Використовує навички активного слухання, в т.ч. перефразування, підсумовування, відображення, перепитування.
♦ Стимулює та ініціює активне обговорення в групі.
♦ Допомагає стимулювати творче мислення через "мозковий штурм" та інші процеси, спрямовані на генерування ідей.
♦ Спонукає до стратегічного розгляду альтернатив і прийняття рішень на основі поінформованості.
♦ Враховує наявність діаметрально протилежних перспектив і думок, які потенційно можуть призвести до конфлікту між членами групи.
♦ Включається в роботу окремих людей і груп, не перебираючи на себе повний контроль над ситуацією.
♦ Організовує ефективні зустрічі, даючи можливість досягти цілої низки цілей і поставлених задач.
♦ Об'єктивно та безоціночно спонукає інших до висловлювання власних думок.
♦ Підтримує команди на різних етапах розвитку груп.
♦ Допомагає окремим особам і групам переглядати власний досвід і вчитися на ньому.
♦ Веде чи організовує інклюзивні групові процеси з урахуванням різних стилів навчання та участі членів команди.
♦ Допомагає сформулювати більш серйозні та стратегічно важливі питання для їх поглибленого розгляду.
СУТЬ ФАСИЛІТАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА. В основі своїй фасилітативне лідерство зводиться до шести основних пунктів:
1) Фасилітативний лідер встановлює зв'язки та допомагає іншим говорити відкрито.
У перевантаженому інформацією динамічному оточенні людям потрібна можливість створювати різнопланові зв'язки: з колегами, з невідкладними питаннями, а також з уроками минулого та потенціалом майбутнього. Фасилітативний лідер слухає і прагне (або спонукає інших) встановити зв'язок між тим, що вимальовується в процесі спілкування, та тим, що відбувалося в інших місцях або в інший час. Приміром, лідер може спитати, як рішення, над яким наразі розмірковують, може вплинути на роботу в інших сферах. Питання типу: "Як ця дискусія пов'язана з нашими іншими обговореннями чи з тим, що робить хтось інший?" - одна з ознак ефективної фасилітації.
Фасилітативний лідер також прагне пов'язувати між собою коментарі від різних членів групи. Оскільки одна з навичок фасилітатора - уважне та активне слухання, лідеру, який опанував цю навичку, неважко буде відчути зв'язок між різними нитками обговорення. Задаючи питання, які потребують розгорнутої відповіді та залучають учасників до обговорення, він дає можливість групі виявити цей зв'язок і побачити, що насправді стоїть за тим, що відбувається.
Такий лідер створює для окремих осіб і груп ефективний простір, який дає можливість зрозуміти, що відбувається, та в режимі реального часу усвідомлювати, що вони роблять і як саме. Періодично призупиняючи розмову, лідер пропонує групі оцінити хід обговорення по суті та шляхи його покращення: "Як ми робимо те, що робимо?" Фасилітативний лідер допомагає іншим зрозуміти, що присутня в групі різноманітність здатна привносити варіації змісту, які можуть мирно співіснувати один з одним без неодмінного домінування однієї з думок. Тобто, використовуючи такі навички, лідер забезпечує взаємне підсилення дій учасників групи, завдяки чому результати групи виявляються значно кращими за будь-який результат, можливий для кожного члена групи окремо.
2) Фасилітативний лідер вказує напрямок руху, але не перебирає на себе управління.
Коли члени групи не поділяють прийняті рішення, не відчувають свого внеску до них, менш імовірно, що вони будуть мотивовані його виконувати. Надто часто члени команди перекладають власну відповідальність на керівника, вони не усвідомлюють, що ефективність групи залежить від кожного її учасника. Щоб групи усвідомлювали власний потенціал вповні, кожен має прагнути до успіху справи. З цієї причини фасилітативний лідер радше запитує, ніж говорить групі, що робити, та допомагає рухатися, а не контролює просування.
У своїй класичній роботі "Фасилітація" Тревор Бентлі відзначає, що фасилітативні лідери позиціонують себе по відношенню до групи по-різному, залежно від ситуації. Вони ведуть за собою на ранніх стадіях розвитку групи, коли її учасники потребують визначення спільної мети та виграють від структуризації. Це допомагає учасникам включитися в роботу групи та налагодити зв'язки між собою. По мірі того як група розвивається і її члени перебирають на себе все більше відповідальності за спрямування її роботи, лідер перетворюється на одного з групи, працюючи пліч-о-пліч з іншими. Нарешті, коли група у своїй діяльності переходить на вищий щабель розвитку, фасилітативний лідер продовжує робити свій внесок неявно, пропонуючи власні висновки та результати спостережень, тим самим сприяючи подальшому розвитку команди.
3) Фасилітативний лідер знаходить баланс між управлінням змістом і процесом.
При фасилітативному підході керівника цікавить і те, що група обговорює, і те, як саме це відбувається. Такий лідер допускає та розуміє, що для досягнення бажаного результату команда може застосовувати різні процеси. Важливою частиною цих зусиль є ретельне обдумування шляхів досягнення групою певного результату.
Фасилітативний лідер часто працює з членами групи над створенням взаємної угоди щодо того, як учасники будуть взаємодіяти один з одним в процесі виконання роботи, тобто, над груповим аспектом робочого процесу. Далі група використовує цю угоду як керівництво для обговорення та критерій оцінки того, наскільки добре вона виконує своє завдання: "Сьогодні ми ухвалили кілька важливих рішень. Давайте згадаємо обговорення, яке передувало цим рішенням. Наскільки добре виконуються домовленості, яких ми досягли раніше?"
Іноді груповим процесом нехтують як "сантиментами", які забирають час від справжньої роботи - прийняття рішень. Але кожен хоче, щоб і його точку зору враховували, ідеї розглядали, а внесок оцінювали. Отже, завдання лідера групи чи команди - знайти баланс між змістом і процесом і приділяти належну увагу обом аспектам.
4) Фасилітативний лідер заохочує відкритість і зворотній зв'язок, завдяки чому на поверхню спливають невизнані чи невидимі переконання, думки й шаблони.
Як би ми це не назвали метафорично - мертвою коровою на столі, слоном посеред кімнати чи скунсом, який "ароматизує" приміщення - більшість груп має певні теми, до яких доводиться звертатися, перш ніж переходити до ключових рішень і важливої роботи. Фасилітативний лідер працює з окремими особами та групами в напрямку виявлення та обговорення важливих моментів, про існування яких вони можуть не підозрювати чи яких не бажають торкатися. Це можуть бути питання надто "пекучі" або такі, що можуть призвести до відкритого конфлікту.
Фасилітативний лідер розуміє, що найбільший ризик виникає саме тоді, коли група уникає поглянути правді у вічі, коли учасники говорять натяками, розпливчасто, прагнучи не загострювати ситуацію. Щоб подолати цю тенденцію, фасилітатор може запропонувати членам команди озирнутися, подумати, що з того, що досі не було сказано, таки треба озвучити: "Коли ви думаєте про те, чого ми хочемо досягти сьогодні, які питання чи проблеми з тих, що ще не спливали на поверхню, нам треба обговорити?" Чим краще робочі групи навчаться розглядати проблеми відкрито й чесно, тим більш продуктивно вони будуть взаємодіяти й працювати.
Приділяючи увагу стосункам між учасниками групи та їх природній динаміці в ході роботи, фасилітативний лідер забезпечує більш комфортну участь людей у відвертому діалозі. Учасники групи відчувають підтримку, висловлюючи думки, якими за інших умов їм було б надто важко поділитися. Це стосується, зокрема, поглядів, які відрізняються від загальноприйнятих або від думки найвпливовіших колег. Вони вчаться ввічливо пояснювати, як на них та їхню роботу впливає поведінка інших. Вони навчаються спокійно ділитися власними спостереженнями та думками і спонукати до цього своїх колег.
Так зворотній зв'язок стає звичною частиною щоденного спілкування групи, на противагу чомусь такому, що прийнято тримати при собі та ділитися лише вибірково. Фасилітативний лідер майстерно працює зі зворотнім зв'язком і з розкриттям інформації (визначеним у моделі "вікно Джохарі", створеній Джозефом Лафтом і Гаррі Інгемом у 1969 р.), тож члени групи розкривають більше інформації та обговорюють її ввічливо та вдумливо.
5) Фасилітативний лідер фокусується на розвитку здатності окремих осіб і груп досягати більшого самостійно, нині та в майбутньому.
Фасилітативне лідерство - це не лише безпосереднє виконання поставлених задач. Воно ще й допомагає групі чи команді вчитися разом, щоб у майбутньому стати більш продуктивними. Аналогічно, в ході коучингу окремого співробітника, фасилітативний лідер працює з безпосередніми потребами клієнта, водночас закладаючи основи майбутньої високої ефективності.
Така спрямованість на успіх у довготривалій перспективі не дає фасилітативному лідеру перебрати на себе забагато відповідальності за групу. Якщо це зробити, члени групи в майбутньому можуть виявитися неспроможними працювати без лідера. Щоб запобігти виникненню такої залежності, фасилітативні лідери регулярно організовують розбір групою проведених зустрічей і реалізованих проектів, мета яких - визначити, які висновки з цього можна зробити та яким чином можна перерозподілити відповідальність.
Лідер, який працює таким чином, усвідомлює також, що домовленості та структуру групи часом доводиться змінювати, якщо змінилася сама робота чи контекст, у якому вона ведеться. Структура - це засіб, а не мета, і вона аж ніяк не є чимось таким, що за будь-яку ціну треба зберегти. Подібний лідер часто запитує членів групи: "Чи найкращим чином ми організовані для досягнення бажаних результатів, враховуючи контекст, у якому ми працюємо?" Залучення до цього процесу дозволяє учасникам групи поглянути на межі між відділами, посадами та посадовими обов'язками як на щось плинне, що треба регулярно переглядати, перевіряючи, як вони впливають і наскільки вони ефективні.
6) Фасилітативний лідер обмежує власну участь.
Оскільки завдання фасилітативного лідера - максимізувати внесок інших, він сильно обмежує свій внесок, ретельно визначаючи, в якій мірі йому слід діяти, і чи діяти взагалі. Така стриманість дозволяє уникнути описаного Роджером Мартіном "синдрому героїчного лідера": "Коли лідери "героїчно" беруть на себе відповідальність за важливий вибір, який стоїть перед їх організаціями, коли реакція на проблеми - розв'язувати їх самостійно, тяжче працювати, робити більше, бути ще героїчнішим, не співробітничати і не ділити ні з ким тягар лідерства, їх героїзм часто стає причиною їх падіння".
ТРЕВОР БЕНТЛІ ПРО ТРИ КАТЕГОРІЇ УЧАСТІ ФАСИЛІТАТИВНОГО ЛІДЕРА: М'ЯКУ, АРГУМЕНТАТИВНУ ТА ДИРЕКТИВНУ
♦ М'яке втручання може проявлятися у формі відсутності будь-яких дій, мовчазної підтримки та уточнюючих питань.
♦ Аргументативне втручання включає в себе постановку запитань, мета яких - зрушити групу з місця, а також пропонування варіантів, шляхів чи дій.
♦ Під директивним втручанням розуміємо більший ступінь участі. До нього відноситься скерування, вибір від імені групи та безпосереднє управління групою.
Хтось може, хибно інтерпретуючи цю шкалу, вважати, що фасилітативний лідер ніколи не повинен вдаватися до аргументативного чи директивного втручання. Проте, якщо під час зібрання групи трапляється надзвичайна ситуація, не думаю, що кращим варіантом буде розглянути можливі варіанти дій, вдумливо зважити аргументи "за" і "проти" для кожної з опцій, спонукати групу до вибору, а потім застосувати метод шести капелюхів мислення Едварда де Боно. Навпаки, учасники будуть раді просто виконати вказівку лідера.
Запропоновані категорії ілюструють можливості, в будь-який момент доступні для використання фасилітативним лідером. Мудрий лідер розуміє наслідки того чи іншого вибору втручання і може втручатися сильніше, тільки якщо це робить групу потужнішою. Він уважно та свідомо вибирає, як саме та на якому рівні втрутитися. Можна просто відійти на крок назад по запропонованій шкалі, і часто цього буде достатньо, щоб група перебрала на себе більше контролю над власною роботою. Порівняйте: "Гадаю, нам треба рухатися далі", та "Ми готові рухатися далі?" У другому випадку група отримує набагато більшу свободу вибору. Фасилітативний лідер не робить за інших вибір, який йому немає необхідності робити, або він не має права робити.
БЕРУЧИ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
Кожен може у взаємодії з іншими брати на себе роль фасилітатора. Але треба добре подумати, беручи на себе такі зобов'язання. Щирість - ось одна з характерних рис ефективного фасилітатора. Як казав суфійський філософ Румі: "Якщо ти з нами не такий, яким ти є насправді, то завдаєш страшної шкоди". Якщо фасилітатор застосовуватиме кілька методів з книги чи майстер-класу механічно, не зробивши їх спершу частиною свого лідерського єства, його робота виглядатиме нещирою чи маніпулятивною.
У світі, в якому технологія дозволяє копіювати й поширювати майже будь-що, наше автентичне "я" - чи не єдине, що неможливо скопіювати. Якщо ми не вкладаємо себе в те, що робимо, наша особистість ніби стає товаром широкого вжитку, не залишаючи місця унікальному стилю та внеску в наші персональні зв'язки, в громади, частиною яких ми є, в організації та ключових партнерів, для яких ми працюємо. Фасилітативний лідер моделює своє щире "я" для інших і допомагає створити простір, у якому поважають різноплановість і щирість будь-якої групи.
Оскільки автентичність зазвичай непретензійна та не прагне бути завжди у центрі уваги, інші сприймають її як щось природне та щире. Коли хтось схвально говорить про якийсь аспект нашої автентичності, це може нас бентежити, адже підмічена риса є частиною нашого "я", і ми не уявляємо, як може бути інакше. Дж. Росс Лоуфорд у своій роботі пише: “Автентичності притаманна тиха, проте ефективна сила, впевненість і ефективність". Фасилітативний лідер самим своїм стилем лідерства та втручань допомагає іншим не лише говорити правду, а й бути справжніми.
Щоразу, прагнучи змінити звичний стиль роботи, маємо усвідомлювати, як інші сприйматимуть ці зміни. Якщо колеги вважають вас людиною, яка завжди тримає все під контролем, а ви раптом займете фасилітаторську позицію, вони, можливо, почнуть губитися у здогадах, що за цим стоїть. Не треба різких змін, краще поступово вводьте у свою повсякденну взаємодію з іншими нові лідерські навички та фасилітативну поведінку. Наприклад, якщо ви піймали себе на тому, що збираєтесь сказати колезі чи групі, що робити, пригальмуйте та задайте навідне питання, що, ймовірно, допоможе їм самим зрозуміти, яке завдання наразі найважливіше. Коли вам треба провести підготовку співробітника з якогось конкретного робочого аспекту, перевірте, чи не треба натомість обговорити інші дотичні питання.
У професійній літературі лідерство та управління часто розмежовуються, і виникає враження, що тільки один з цих стилів роботи правильний. Насправді ж організаціям потрібні особистості, які роблять правильні речі, та водночас і вміють робити це правильно. Організації потребують тих, хто здатен допомагати окремим людям і групам робити правильні речі правильно, що і лежить в основі фасилітативного лідерства.
ДАРИ ФАСИЛІТАТИВНОГО ЛІДЕРСТВА.
Фасилітативні лідери мають багато цінних навичок і вмінь, та найцінніший їх внесок в організацію, з якою вони працюють, полягає в здатності допомагати окремим особам і організаціям робити наступне:
♦ Приймати та цінувати мовчання, залишаючись у пасивному режимі поза межами зони комфорту.
♦ Переходити від підтримки до задавання питань з метою сприяти діалогу.
♦ Прояснювати результати обговорень, повертаючись до процесу, який привів до таких результатів.
♦ Вважати, що кожен в чомусь правий.
♦ Розглядати конфлікт між ідеями як нормальне та здорове явище.• Поважати особливі точки зору та вивчати цінність думок меншості.
♦ Роз'яснювати хід власних думок і припущення, з яких вони виходять.
♦ Розширювати діапазон можливостей через креативне мислення, перш ніж переходити до дій за допомогою критичного та конструктивного мислення.
Використані в матеріалі джерела:
1. Jim Collins, Jerry Porras, "Built to Last", HarperBusiness, 1994.
2. Trevor Bentley, "Facilitation", McGraw-Hill, 1995.
3. Roger L. Martin, "The Responsibility Virus", Basic Books, 2002.
4. Edward de Bono, "Six Thinking Hats", 1985. ISBN 0-316-17831-4
5. G. Ross Lawford, "The Quest for Authentic Power: Getting Past Manipulation, Control, and Self-Limiting Beliefs", Berrett-Koehler, 2002.
Про автора:
Джеффрі Куфо (Jeffrey Cufaude, jeffrey@ideaarchitects.org) - в минулому керівник вищого навчального закладу та неприбуткової організації, наразі є автором і архітектором ідей, який пише, виступає з промовами та працює в ролі фасилітатора з різних питань розвитку особистості та організацій. Своєю головною метою вважає створення спільнот ідей та ідеалістів.
Переклад статті: Наталія Лисова, Тамара Сухенко
Оригінал статті: http://partnersinperformance.us/wp-content/uploads/2015/06/The-Art-of-Facilitative-Leadership.pdf
Статті на тему фасилітація
Послуга фасилітація стратегічних сесій, мозкових штурмів
Навчальний курс "Майстерність фасилітації. Сучасні підходи до роботи з групою". Обучение фасилитации Киев. Тренинг по фасилитации
Услуги коучинга
