Як коучинг з емпатією здатен трансформувати організації. Чим він відрізняється від коучингу задля відповідності. Аналіз прикладу з практики
Річард Е. Бояціс, Мелвін Сміт, Еллен ван Оостен
Обіймаючи посаду віце-президента з інформаційних технологій у середнього розміру компанії, Джеймс, попри зовнішнє благополуччя, не мав упевненості у власному майбутньому. Справи в нього ішли досить непогано, у всякому разі, на перший погляд. Йому, вихідцю з бідних околиць міста на Середньому Заході, поталанило значно більше, ніж більшості його друзів: він жив. Вступив до коледжу, саме закінчував програму MBA для керівників. Джеймс любив своїх донечок і вже мав значну суму на рахунку для оплати їхнього навчання в майбутньому. Розлучений, та в добрих відносинах з колишньою дружиною, а ще мав подругу. Бувши дуже набожним, він радо знаходив час для участі в церковних справах, а також був учасником руху Promise Keepers (рух, мета якого - спонукати кожного батька виконувати обіцянки, дані своїй родині і Богу). То що ж було не так?
Намагаючись зазирнути у власне майбутнє більше ніж на кілька місяців, Джеймс бачив лише глуху стіну. Свідомо це його не хвилювало. Він ігнорував відсутність картинки майбутнього, як звичну печію, в надії, що дискомфорт зникне. Його особиста концепція була повністю присвячена родині та вірі. Коуч запитав: "Джеймсе, ти нічого не пишеш про свою роботу в майбутньому. Може, маєш якийсь таємний капітал?" Джеймс засміявся: "Та ні, просто я думав, що продовжуватиму робити те, що й зараз". "А що ти дійсно хотів би робити?" - вів далі коуч, прагнучи збудити у Джеймсі палкий інтерес до майбутнього.
Той довго мовчав, потім знизав плечима. Щось тут не сходилося: добре вдягнений, ефективний керівник вищої ланки поводиться, як підліток, який не знає, яку спеціалізацію в коледжі йому обрати. Коуч наполягав: "Що б ти робив, якби виграв у лотерею, скажімо, 80 млн. доларів?" У відповідь почув: "Можливо, став би водієм-далекобійником". Це було більш схоже на фантазію задля втечі від реальності, ніж на мрію. Нарешті, через кілька хвилин, на питання, що дозволило б йому почуватися щасливим, розуміючи, що він уповні себе реалізовує, Джеймс відповів: "Навчати старшокласників у бідних районах міста, показуючи, що комп'ютер - це їх інструмент для досягнення свободи".
Після цього для Джеймса відкрилася безліч можливостей. Він поділився своєю мрією по п'ятницях чи суботах вести майстер-класи в місцевих школах. Говорив про організацію IT-практики для старшокласників у місцевих компаніях. Здавалося, ніби греблю прорвало, таким бурхливим потоком ринули у його свідомість ідеї. Нахилившись уперед, Джеймс говорив набагато швидше, ніж зазвичай. Його радісне збудження передавалося співбесіднику. Джеймс прозрів. Його уявлення про "роботу" в майбутньому змінилося кардинально, з "був тут, робив це" на "Вау! Мені не терпиться почати!" Тепер у Джеймса була осяжна мрія, яку він міг втілювати. Через два роки він активно реалізовував свої ідеї. Проводив майстер-класи та вів комп'ютерні курси для підлітків, водночас продовжуючи працювати в своїй консалтинговій компанії. Отримав пропозицію стати координатором IT-програми, працювати повний робочий день адміністратором/викладачем у місцевому муніципальному коледжі. І коли консалтингова фірма запропонувала викупити його частку в процесі розукрупнення, він погодився.
У ці непевні та страшні часи багато людей по всьому світу, як і Джеймс, уникають погляду в майбутнє, просто намагаються якось звести кінці з кінцями чи упокорюються ситуації. Нажаль, ті з нас, хто за родом діяльності має допомагати - вчителі, тренери, коучі - часто провокують ще міцніше блокування майбутнього. Керівники, які проводять атестацію та намагаються мотивувати підлеглих до змін, нерідко долучаються до, так би мовити, "візуального самогубства". Ми допомагаємо людям вбивати їхні мрії та перешкоджаємо їх розвитку в напрямку більш ефективного майбутнього. Причиною хибного спрямування зусиль і, м'яко кажучи, не зовсім бажаних результатів є нерозуміння того, як саме людина змінюється.
Позитивні та негативні емоційні атрактори
У своїй теорії цілеспрямованих змін Р. Бояціс пояснює, що в прагненні змін або адаптації чи у відповідь на зміни або загрозу люди та людські системи рухаються в напрямку позитивного емоційного атрактора (ПЕА, англ. Positive Emotional Attractor, PEA) або негативного емоційного атрактора (НЕА, англ. Negative Emotional Attractor, NEA). Якщо виникає НЕА, людина входить у стресовий стан через збудження симпатичної нервової системи (СНС). В результаті знижується когнітивна здатність, зменшується відкритість для сприйняття нового, значно гірше починає функціонувати імунна система та підвищується сприйнятливісь до хвороб, не кажучи вже про те, що людина нервується, непокоїться та загалом почувається недобре.
Натомість, виникнення ПЕА сприяє якнайкращому функціонуванню. Дослідження в царині неврології, ендокринології та психології показали, що пробудження в людини надії на майбутнє стимулює парасимпатичну нервову систему (ПСНС). У цьому стані розум і тіло працюють максимально ефективно. Може утворюватися нова нервова тканина, що дозволяє набувати нових знань; активно працює імунна система; людина стає більш відкритою для нових ідей, почуттів і спілкування з іншими.
Тобто, виникнення ПЕА допомагає людині підготуватися до стійких змін у бажаному напрямку і почати змінюватися. Виникнення НЕА має протилежний ефект. У цьому стані людина закривається та прагне уникнути будь-чого, що могло б збільшити стрес. Це захисна позиція, в якій знижена здатність до адаптації, тому що має місце інстинктивна психологічна реакція захисту організму від впливу хронічного чи гострого тривалого стресу. Така реакція могла сприяти виживанню людини 10 000 років тому, та сьогодні вона не допомагає ані вижити, ані досягти успіху.
Коучинг з емпатією
Коучинг Джеймса розпочався з введення його у стан ПЕА шляхом виявлення його мрій про майбутнє, відкриті можливості та пробудження надії. Це був початок процесу, в ході якого Джеймсу допомогли сформулювати власне бачення перспектив. Саме це ми називаємо коучингом з емпатією. Вводячи клієнта в стан ПЕА, ви активуєте його ПСНС, тим самим покращуючи його когнітивне та емоційне функціонування та здатність до навчання.
Емоції, як відомо, передаються від однієї людини до іншої, тож в цьому виді коучингу емпатія виникає і в коучі, і в клієнті. Далі процеси фізіологічного та емоційного відновлення (єдиний нефармацевтичний антидот для опору руйнівній дії хронічного стресу) дозволяють клієнту розглянути можливість змін і бути більш відкритим тренеру та іншим людям з його/її оточення. Джеймс і раніше розмірковував над такими питаннями, але саме відносини з тренером, вибудовані на основі емпатії та турботи, забезпечили йому можливість прориву та переходу на новий рівень усвідомлення своїх мрій і можливостей. Але так буває не завжди.
Коучинг задля відповідності
Зазвичай, прагнучи допомогти комусь, ми піддаємося спокусі зосередитися на тому, що належить виправити, зокрема, на слабкостях особи, якій допомагаємо. Цим ми з самого початку створюємо НЕА та викликаємо в тілі стресову реакцію. Часто клієнт у відповідь займає захисну позицію, відчуває потребу виправдатися чи щось довести. Інший варіант: клієнт вважає, що має погодитися з коучем і скоригувати певний аспект своєї поведінки. Тобто, клієнта підштовхують у напрямку бачення коучем того, як він/вона має поводитися. Ось так легко можна скотитися в коучинг задля відповідності.
Замість того, щоб звернутися до "ідеального Я" клієнта, розбудити мрії про можливе та бажане майбутнє, коуч, керівник, тренер або вчитель апелює до "належного Я". Коли "належне Я" нав'язується і йде врозріз з "ідеальним Я" особи, відбувається збудження СНС, клієнт закриває свій розум для сприйняття нового та можливості змін. Ці результати прямо протилежні тим, яких можемо досягти через коучинг з емпатією.
Коучі часто користуються даними центру оцінки професійних компетенцій або оцінки персоналу за методом 360 градусів. Вони аналізують слабкі сторони і недоліки особи на основі цих даних. Далі коуч пропонує клієнту виявити, що той може зробити, щоб змінитися. Маючи намір допомогти, коуч досягає протилежного результату. Адже виникає НЕА, здатність клієнта до сталих змін зменшується.
Уникаймо пасток!
Щоб звести до мінімуму небезпеку непомітно для себе перейти до коучингу задля відповідності, наводимо перелік пасток або спокус, які можуть зустрітися на нашому шляху.
Наголос на ефективності. Виникає спокуса провести коучинг швидко. Тоді, зазвичай, встановлюються стислі терміни, немає місця терплячому ставленню до процесу. На клієнта тисне необхідність негайних змін, що збільшує стрес. Виникає НЕА, клієнт закривається.
Концентрація на слабких сторонах. Прагнучи діяти швидко, можна непомітно для себе почати зарано зосереджуватися на слабких сторонах. Вважається, що робота зі слабкими сторонами найефективніше допомагає людині змінитися на краще. Проте, цей шлях викликає НЕА та, фактично, блокує процес змін.
Дані як мотиватор змін. Яким би не було джерело даних - центр оцінки професійних компетенцій, оцінка персоналу за методом 360 градусів чи дослідження клімату - дані діють, як ковальський молот, викликаючи захисну реакцію та НЕА. В процесі соціалізації всі ми навчилися вишукувати власні слабкості у світі. Надто рано вводячи дані під час коучингу, ви спокушаєте клієнта концентруватися на його слабких сторонах. Людині властиво зосереджувати увагу на тому, що може завдати болю чи є неправильним, в даному разі на недоліках. І, знову-таки, це призводить до виникнення НЕА. Навіть якщо думки про "зміни" приходять, часто це прагнення змінити програму дій, нав'язану ззовні.
Я знаю, що їм треба. Так починається коучинг в напрямку "належного Я", неодмінно з виникненням НЕА. Коли коуч гадає, що знає, як саме клієнт має змінюватися, клієнт відразу це відчуває. В результаті маємо коучинг задля відповідності, захисну емоційну реакцію та НЕА.
Що далі?
Життя здається набагато цікавішим, коли ми розглядаємо можливості та використовуємо їх. Цей стан позитивного настрою та надії відображає внутрішні фізіологічні та емоційні процеси. В такому стані ми здоровіші, більш відкриті, більш здібні до навчання та до кращого когнітивного функціонування. Для коучингу з емпатією характерне виникнення останньої між коучем і клієнтом. Цей стан прямо протилежний тому, який зазвичай виникає в коучингу задля відповідності. Коучинг з емпатією - це коучинг заради результатів і сталих бажаних змін.
Посилання авторами на використані в матеріалі джерела:
1. Джеймс - псевдонім. Реальна особа, про яку йдеться, не побажала розкривати себе.
2. Boyatzis, R.E. (2006a). Intentional change theory from a complexity perspective. Journal of Management Development, 25(7), 607-623.
3. Boyatzis, R.E., Smith, M. & Blaize, N. (2006). Developing Sustainable Leaders through Coaching and Compassion. Academy of Management Journal on Learning and Education, 5(1), 8-24.
4. Smith, M., Van Oosten, E., & Boyatzis, R.E. (2009). Coaching for sustained desired change. in Pasmore, W. & Woodman, R., Research in Organization Development and Change (Volume 17).
5. Boyatzis, R.E. & McKee, A. (2005). Resonant Leadership: Renewing Yourself and Connecting with Others Through Mindfulness, Hope, and Compassion. Boston, MA: Harvard Business School Press.
6. Goleman, D. & Boyatzis, R. (September, 2008). Social intelligence and the biology of leadership. Harvard Business Review. 86:9, pp. 74-81.
7. Boyatzis, R.E. & Akrivou, K. (2006). The Ideal Self as a Driver of Change. Journal of Management Development, 25 (7), 624-642.
Про авторів:
Річард Е. Бояціс, Ph.D., професор факультету організаційної поведінки, психології та когнітивістики, завідувач кафедри сімейного бізнесу Г. Р. Горвіца, Case Western Reserve University;
Мелвін Л. Сміт, Ph.D., доцент факультету організаційної поведінки, декан факультету підготовки керівників, Case Western Reserve University, Weatherhead School of Management;
Еллен Б. ван Оостен, керівник факультету розвитку бізнесу, Case Western Reserve University, Weatherhead School of Management.
Коучинг с эмпатией - это коучинг ради результатов и стабильных изменений. В чем его преимущества перед более традиционным коучингом ради соответствия? Какие ловушки поджидают коуча на этом пути? Читайте об этом ссылке
Переклад статті: Наталія Лисова, Тамара Сухенко
Стаття опублікована в журналі - People Matters