В роботі з групами іноді виникають ситуації, коли процес групової взаємодії заходить в глухий кут. Мартін Фаррелл, директор Міжнародної асоціації фасилітаторів (IAF) регіону Європи, Азії та Африки пропонує - десять стратегій поведінки, які повинен враховувати фасилітатор, при виникненні складних ситуацій і коли не має уявлення що робити далі:

♦ Визнати і привітати те, що відбувається – нагадайте собі, що такі моменти трапляються, вони можуть пройти і пройдуть. Позитивом вже є той факт, що група прибула в ключову точку свого процесу. Цей процес є невід’ємною частиною шляху розвитку будь-якого колективу. 

♦ Заземлення - зробіть глибокий вдих і відчуйте своє тіло. Відчуйте тиск ваших ніг на землю. Відчуйте зв'язок із землею. Продовжуйте дихати.

♦ Очистіть свій розум - відпустіть очікування, що ви зобов’язані знати що і як робити. Створіть простір, в якому можливе виникнення нових ідей.

♦ Поділіться з групою - запитайте які пропозиції, ідеї є в учасників. Об’єднайтеся з колективним розумом і мудрістю.

♦ Запропонуйте повну тишу – період одна-дві хвилини, в який група погодилась мовчати (точний час засікайте на годиннику). Це дозволить переусвідомити ситуацію і проявитися новим можливостям.

♦ Зробіть тайм-аут - паузу для розминки, п’ятихвилинну перерву. Перш ніж включитися знову в роботу, дайте учасникам можливість порухатись і розслабитись.

♦ Зробіть висновки і переорієнтуйте групу. Нагадайте всім, і собі, ціль і задачі зустрічі, процес за яким ви рухаєтесь, куди ви дійшли і сфокусуйте на цьому увагу.

♦ Подивіться на ситуацію з «літака» - якби ви були у літаку і дивилися на групу з верху, що б ви побачили? Поділіться своїми думками з учасниками. Запитайте їх, а що б вони побачили з такого положення?

♦ Намалюйте картину – перейдіть від слів до візуалізації, метафори. Попросіть кожного учасника намалювати або згадати образ, який відображає їх досвід того, що відбувається. Запропонуйте поділитися цим один з одним, потім в більших групах, а потім знову всім разом.

♦ Підтримуйте напругу. Останній варіант стратегії – це не робити нічого з вище запропонованого, не знімати напругу (якщо саме це за вашими відчуттями відбувається) і вірити, що питання можуть бути вирішеними – якими би муками не здавався період мовчання чи «незнання».