Говорячи про різні школи фасилітації групової роботи, ми маємо на увазі різні напрями фасилітації, кожен з яких спирається на власні унікальні принципи, вихідні положення та  цінності. Відповідно кожна школа фасилітації використуває свій набір методів, технік, інструментів та способів впливу (інтервенцій) на роботу групи. Це призводить до використання різних процесів, різного розуміння того, як саме працюють групи та ухвалюються рішення. На сайті IAF (International Association of facilitators) ви зможете знайти більше матеріалів на цю тему.

КОНСТРУКТИВІЗМ / Constructionism

Конструктивізм - це теорія пізнання, згідно з якою людина конструює реальність на основі наявної структури знань. Будь-яке знання, включно з базовим, таким, як сприйняття реальності на основі здорового глузду, виникає і підтримується за рахунок соціальних взаємин. Взаємодіючи між собою, люди виходять з впевненості в тому, що їхнє сприйняття реальності схоже. При взаємодії на основі такого розуміння спільне сприйняття реальності зміцнюється. Оскільки повсякденні знання є продуктом домовленості людей, то, в результаті, будь-які людські типології, системи цінностей і соціальні утворення представляються людям як частина об'єктивної реальності. Отже, можна сказати, що реальність конструюється суспільством.

Ця філософська концепція являє собою набір припущень про природу людського пізнання, які покладено в основу конструктивістських теорій пізнання та методів викладання. Конструктивізм віддає перевагу навчанню за підтримки фасилітатора, яке відповідає рівню розвитку того, хто навчається, за ініціативою останнього та під його ж керівництвом (Вікіпедія).

Методи, які використовує школа: Movie Posters; What would the Founders Say?; Anticipation Guide; Pecha Kucha

ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ / Inquiry-based learning

Проблемно-орієнтоване навчання описує цілу низку філософських, навчально-методичних і педагогічних підходів до навчання. Одна з неодмінних вимог такого підходу - організація навчального процесу довкола запитань студентів. Замість того, щоб отримувати безпосередні вказівки від вчителя чи викладача, студенти самостійно працюють над розв'язанням задач. Викладач тут відіграє роль фасилітатора процесу навчання, а не джерела знань. Отже, робота викладача в проблено-орієнтованому навчальному середовищі полягає не в обов'язку надавати інформацію в готовому вигляді, а в тому, щоб допомагати студентам самостійно здобувати знання. (Вікіпедія)

Методи, які використовує школа: Anticipation Guide, What would the founders say; Appreciation

МЕТОД "ПОЗИТИВНО-ОРІЄНТОВАНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ" \ Appreciative Inquiry

Метод "Позитивно-орієнтоване дослідження"  - це коеволюційниий пошук кращого в людях, організаціях і світі, що їх оточує. У найширшому сенсі це систематичне дослідження того, що дає "енергію" живій системі, коли вона є найбільш енергійною, ефективною і дієздатною в економічному, екологічному та соціальному сенсі.

В основі Методу лежить мистецтво і практика постановки запитань, які зміцнюють здатність системи передчувати, передбачати та посилювати позитивний потенціал. Тобто, це означає мобілізацію дослідження через формулювання "безумовно позитивного питання", яке часто стосується сотень або й тисяч людей. При застосуванні "Позитивного підходу до дослідження" непростий процес втручання в роботу поступається місцем швидкості уяви та інновації; замість заперечення, критики та негативної оцінки приходять відкриття, мрії та задуми.

По суті, мета застосування Методу - вибудувати конструктивний зв'язок між цільними людьми та вражаючою сукупністю їх колишніх і нинішніх можливостей, які охоплюють досягнення, цінні якості, невивчений потенціал, новаторство, переваги, піднесені думки, можливості, орієнтири, найяскравіші події, життєві цінності, традиції, стратегічні компетенції, історії, мудрі вислови, усвідомлення більш глибкого корпоративного духу чи душі, а також бачення цінних і можливих варіантів майбутнього.

Об'єднуючи всі ці елементи в цілісну форму (гештальт), фасилітатор, який застосовує метод, свідомо прагне діяти, спираючись на "центр позитивних змін", і виходить з того, що кожна жива система володіє безліччю невикористаних, багатих і наснажливих джерел позитиву. Потрібно лише спрямувати енергію цього центру на здійснення планів, і тоді, раптово та природньо, відбудуться зміни, які раніше здавалися неможливими.

Методи, які використовує школа: Солодкі історії, AI саміт, Be useful

ТЕХНОЛОГІЯ ВІДКРИТОГО ПРОСТОРУ \ Open Space Technology (OST)

Технологію відкритого простору (ТВП) розробив Гаррісон Оуен. Це технологія проведення дискусії навколо центральної теми на основі принципу самоорганізації. ТВП ґрунтується на простому правилі та чотирьох принципах, а саме:

1. "Закон двох ніг": якщо під час обговорення ви усвідомлюєте, що ви не можете зробити свій внесок  до цієї теми, і вона не є для вас цікавою,   - перейдіть до іншої групи\теми. Це правило - майже як закон тяжіння. Ви можете враховувати його чи ігнорувати, та вам же буде краще, якщо не ігноруватимете.

2. Чотири принципи:

♦ Хто б не прийшов - потрібний.

♦ Що б не відбулось - отже, так мало бути.

♦ Коли б не розпочалось - завжди вчасно.

♦ Коли закінчилось - тоді й закінчилось.

Ці принципи й правило не є чимось директивним. Вони народилися в результаті тисяч невеличких експериментів.

ФАСИЛІТАЦІЯ НА ОСНОВІ ВИБОРУ ТЕОРЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ \ Principled approach to Facilitation

Прибічники цього підходу використовують набір базових принципів, керуючись ними при проведенні групової діагностики та визначенні типу інтервенцій. Найяскравішим прикладом є "Майстерний фасилітатор" Роджера Шварца (1).

9 базових правил у формулюванні Шварца:

♦ Перевіряйте припущення та логічні висновки.

♦ Діліться всією важливою інформацією.

♦ Наводьте приклади та узгоджуйте значення важливих понять.

♦ Пояснюйте свою аргументацію та наміри.

♦ Фокусуйтеся на інтересах, а не на позиціях.

♦ Поєднуйте висловлювання точок зору з формулюванням і обговоренням питань, які виникають у зв'язку з цим.

♦ Спільно плануйте наступні кроки та знаходьте способи перевірки розбіжностей.

♦ Обговорюйте складні, незручні питання.

Застосовуйте процедури прийняття рішень, які забезпечать необхідний рівень особистої участі кожного.

МЕТОДИ ФАСИЛІТАЦІЇ ГРУПОЇ РОБОТИ ToP \ Technology of Participation (ToP) Methods

Методи технології залученості (ToP - Technology of Participation) розроблялися Інститутом культурних відносин з кінця 1950х до середини 1970х років, а потому були дещо доопрацьовані. Наразі цей підхід застосовується по всьому світу в корпораціях, громадах, організаціях, як на низовому рівні, так і на засіданнях рад директорів.

ToP - це набір чітко структурованих, часто прописаних і процесо-орієнтованих методів, серед яких: Метод сфокусованої бесіди, Метод  консенсусу,  Метод стратегічного планування, Метод планування дій та ін.

Додатково методи, які використовує школа: buzz group, multilibgual Introductions, clown poster reflection

Посилання на використані в матеріалі джерела:

Schwarz R. The Skilled Facilitator: A Comprehensive Resource for Consultants, Facilitators, Managers, Trainers and Coaches. San Francisco: Jossey-Bass, 2002.

Переклад статті: Наталія Лисова, Тамара Сухенко