EN UK
EN UK

Структури вивільнення (Liberating Structures): фасилітаційні інструменти для практики учасників

Структури вивільнення: інструменти для практики учасників, а не нові методи для  фасилітаторів.
Як зустріч  у Гамбурзі перевернула  моє розуміння того, що саме є важливим в Liberating Structures

Крістіаан Вервіжус (Christiaan Verwijs), досвіченй скрам-тренер та фасилітатор поділився за нами своїми враженнями від відвідування  зустрічі в Гамбурзі, присвячений технології Liberating Structures.

Цього тижня ми побували на європейському зібранні присвяченому використанню такого інструмента як Liberating Structures (LS, далі - структур вивільнення), у Гамбурзі. Організатором заходу виступив Holisticon за підтримки The Liberators, а участь у ньому взяло понад 100 учасників з кількох десятків країн: Швейцарії, Польщі, Франції, Італії, Іспанії, Росії, Великої Британії, Нідерландів, Бельгії, Німеччини та ін. 

Якщо ви фасилітатор, то навряд чи з великим ентузіазмом почнете знову і знову практикувати черговий Спонтанний нетворкінг, ТРВЗ (Теорія Розв’язання Винахідницьких Задач) або 1–2–4–ВСІ. Цікавіше було б пробувати щось нове, якісь складніші структури, на кшталт Майбутнього~Теперішнього або Планування екоциклу, запропонувати власну структуру чи вразити групи надскладними імпровізаціями й реміксами. Принаймні в мене так. Було. Під час тренінгу зі Структур у Гамбурзі я зрозумів, що таке сприйняття може виникнути через неправильне розуміння сутності Структур вивільнення. У цій статті спробую пояснити, чому саме.

Мої уявлення почали змінюватися під час бесіди з Анрі Ліпмановічем (Henri Lipmanowicz), одним з двох авторів Структур. На зустрічі він знов і знов повторював, що варто було обмежити свій інструментарій  8 або 9 структурами замість 33, які маємо зараз. І попри те, що інша засновниця — Кіт МакКендлесс (Keith McCandless) — такої думки не поділяє, ця ремарка зачепила якусь струну в моїй душі.

Резонувала з цим іще одна фраза: більше цінності в глибині використання методів, ніж в їх кількості. Легко досліджувати вшир самі Структури вивільнення та їх взаємодію: просто йти за списком і «додавлювати» імпровізаціями й реміксами. Проте це лише ковзання по поверхні можливостей кожної структури. Групам і окремим особам потрібен час, щоб майстерно засвоїти окрему структуру й навчитися ефективно її використовувати. Це класно, раз чи двічі пройти через 1–2–4–ВСІ, але розуміння, як і чому ця структура працює і як саме в ній краще взаємодіяти, приходить тільки після багатьох повторів. Більше того, учасники також навчаться краще розподіляти час, комфортно для себе ділитися складними-та-не-завершеними думками в умовах вузького часового вікна, і зможуть пережити величезні осяяння, які виникають, коли група мислить як єдине ціле. За один-два рази ніяк не вийде добратися до самої суті Дев’яти «чому?».


В такому разі кожна Структура вивільнення — не метод, який фасилітатор має покласти до скриньки з інструментами, а вміння, яке належить опанувати учасникам групових обговорень. Чудовою ілюстрацією цієї ідеї став момент, коли Кіт і Анрі запропонували групі покластися на власний досвід і застосувати Спонтанний нетворкінг, а потому метод Тройка консалтинг. Група без будь-яких інструкцій знала, що робити. Якщо фасилітатори контролюють і структурують процес, учасники ніколи не відшліфують власну майстерність, адже завжди чекатимуть вказівок. Але ж суть і простота Структур вивільнення, якраз у тому, що їх може застосовувати кожен. Якщо потурати собі у прагненні «спробувати новеньке» або вразити групу неймовірними імпровізаціями та варіаціями на тему Структур вивільнення, фасилітатор не дасть учасникам самим здобути майстерність.

І хоч воно й чудово, що так багато фасилітаторів кинулося працювати зі Структурами вивільнення — і я серед них — варто стерегтися, щоб не позбавити учасників можливості опанувати кожну Структуру. Ви не зможете опанувати іноземну мову, якщо вам безперервно «згодовують» нові слова. Хоча на початку фасилітатори можуть бути в ролі додаткових коліщаток на дитячому велосипеді, вони мають прагнути перш за все допомогти клієнтам обходитися без них. Інакше занурення в проблему та глибинна взаємодія, якої дозволяють досягти Структури вивільнення, будуть можливими тільки за присутності фасилітатора. І навіть тоді майстерність фасилітатора накладатиме обмеження на глибину бесіди.



І що тепер з цим робити? Ось які ідеї виникли на тренінгу й після нього
  • У взаємодії здебільшого покладайтеся на базові структури: 1–2–4–ВСІ, Спонтанний нетворкінг, Дев’ять «чому?», Хитрі питання, Метод позитивного оцінювання, ТРВЗ, 15% внесок, Тройка консалтинг, а також Що, і що, так і що тепер? Ці структури є настільки гнучкими й багатогранними, що підійдуть для будь-якої ситуації;
  • Від самого початку поясніть: Структури вивільнення — це навички, які мають опанувати учасники, а не інструменти з арсеналу фасилітатора. Якщо усвідомити, що це просто навички — такі самі, як комунікативні — логічно, що варто тренуватися, повторювати, почуватися незграбними й помилятися;
  • «Повторення — це форма навчання». Замість того щоб низати гірлянди з численних структур, скористайтеся силою повторення. Багато разів повторюйте Спонтанний нетворкінг, йдучи глибше або далі;
  • Хоча перші двійко разів буде не зайвим пояснювати кожен крок, поступово відходьте від велемовності, аж до того моменту, коли групи знатимуть самі, як користуватися структурою. Роль фасилітатора можна звести до хронометражу, втім і цю функцію може виконувати простий таймер на видному місці;
  • Припиніть використовувати складні імпровізації, варіації та ремікси для груп, які щойно познайомилися зі Структурами вивільнення; натомість подбайте про практику й повторення базових структур;
  • Припиніть тішити своє фасилітаторське его надмірним ускладненням схем або гордовитою демонстрацією того, яку силу-силенну Структур ви здатні увіпхнути одна в одну. Не ви тут головні (і не я);

Всі ці моменти легше зрозуміти, якщо поглянути на них у світлі «Структур, що звільняють, як навичок до опанування учасниками». Почніть з простого, практикуйтеся, повторюйте. Структури вивільнення, створені для учасників, а не для фасилітаторів.
 
Переклад – Наталія Лисова, редакція Тамара Сухенкo

Джерело